ДОСЬЄ: ЯК КЛАН ГОТУЄ СВОГО СТАВЛЕНИКА ДО 2027 РОКУ — Українська

Dossier confidentiel posé sur un bureau

Висунути Макрона вони більше не можуть. Тож шукають ставленика — ту саму програму з іншим обличчям. Їхній метод: страх перед RN і LFI. Їхня мета: зберегти владу — і передусім уникнути суду. Ось досьє.

Таємне досьє на письмовому столі

Доказ № 1: операція «Наступник»

Усе відбувається серед білого дня, і ніхто цього не приховує. Габріель Атталь, кандидат партії «Відродження», створив «комітет зв’язку» між макроністськими партіями, щоб гарантувати єдину кандидатуру у 2027 році. Едуар Філіпп, кандидат із вересня 2024 року, запустив власний «політичний комітет» із прихильниками з «Відродження» та правих і пропонує «комітет на майбутнє». Атталь, Ретайо й Лиснар заявляють, що згодні на праймеріз, щоб обрати спільного кандидата «правих і центру». Імена змінюються, рецепт той самий: один ставленик, обраний кланом, щоб нічого не змінилося.

Доказ № 2: страх як програма

Їхній аргумент — не підсумки правління: їх захистити неможливо. Їхній аргумент — страх: «голосуйте за нашого ставленика, інакше буде Барделла або Меланшон». Атталь сам це каже: потрібна єдина кандидатура, «щоб уникнути другого туру між RN і LFI». Інакше кажучи: нам нічого вам запропонувати, але бійтеся інших. Це вже не вибори, це шантаж.

Доказ № 3: підправлені рахунки

Олланд, Макрон: той самий метод із рахунками Франції. У червні 2017 року Рахункова палата засудила недостовірність бюджету, залишеного Олландом, із мільярдами недооцінених видатків. За Макрона — те саме, тільки гірше: бюджет 2024 року передбачав дефіцит 4,4 % ВВП — зрештою він сягнув 6,1 %. Близько 50 мільярдів відхилення за кілька місяців. Доповідь Сенату поіменно вказує на відповідальність Бруно Ле Мера, Елізабет Борн, Габріеля Атталя й Емманюеля Макрона та говорить про «бюджетну безвідповідальність», «подвійні стандарти» й «містифікацію». Сенатори з’ясували, що служби Берсі попереджали міністрів — а ті дозволили парламенту голосувати за спотвореними цифрами. Сенат говорить про «проблематичне приховування інформації». У компанії приховування справжніх рахунків від акціонерів веде до суду. У Макронії — до президентської кампанії.

Доказ № 4: скандали, які вони хочуть змусити забути

Чому вони так тримаються за владу? Бо знають, що буває з тими, хто її втрачає: Ніколя Саркозі судили й засудили. Вони хочуть уникнути суду, як політики до них. А в макроністському домі досьє вистачає:

  • Александр Беналла, довірена особа Єлисейського палацу: засуджений до трьох років ув’язнення, з них одного реального, вирок підтверджено в апеляції.
  • Жан-Поль Делевуа, верховний комісар із пенсій: засуджений до чотирьох місяців умовно та штрафу 15 000 € за те, що «забув» задекларувати свої посади.
  • Алексіс Колер, права рука Макрона протягом восьми років: отримав статус свідка з правом на адвоката у справі про «торгівлю впливом» щодо MSC — судноплавної компанії, пов’язаної з його родиною.
  • Рішар Ферран, найвірніший із вірних: у 2019 році йому висунули обвинувачення в незаконному конфлікті інтересів. Справа згасла без суду — а сьогодні він засідає в Конституційній раді.

Кожен вважається невинним, доки його не засуджено. Але одне безсумнівно: поки клан тримає Єлисейський палац, він призначає на найвищі посади й захищає себе. Втратити владу — означає втратити щит.

Доказ № 5: а тим часом вони забезпечують собі тили

Поки французів закликають затягнути паски, бюджет 2027 року вже передбачає 2,3 мільйона євро на офіси майбутнього експрезидента: оренда на шість років, охорона, облаштування. Той, хто залишає по собі борг у 3 595 мільярдів євро — 119 % багатства, що виробляється за рік, — іде з почестями й коштами.

Вирок: демосціократія

За демосціократії немає ні ставленика, ні дофіна, ні клану, який треба захищати. Представників народу й корпорацій обирають жеребкуванням у кожній території на два роки. Державний бюджет обмежений 300 мільярдами євро на рік і затверджується обома палатами: підправити рахунки неможливо. Ніхто не готує собі наступника, ніхто не ховається за страхом: влада щоразу повертається до народу. А той, хто завинив, відповідає за свої вчинки, як будь-який громадянин.

Якщо демосціократія постане, саме так ми й зробимо: ті, хто правив, відповідатимуть перед правосуддям, як будь-який інший громадянин.

Час сказати «досить» — у Франції та в кожній країні, яка обере демосціократію.

Свобода – Рівність – Істина.

Дякуємо за ваші коментарі.

👉 demosciocracy.com
✉️ jacques.rouchaud@me.com

📩 Recevez les nouveaux articles par e-mail
Get new articles by e-mail

Merci de vos commentaires