Переклад французької статті Жака Рушо
Щодня — вулиця. Студенти, школярі, селяни, пенсіонери, медики, ремісники, «жовті жилети», «червоні ковпаки». Ми маршируємо, кричимо, піднімаємо плакати. А потім?
Нічого. Нічого не змінюється. Увечері ви повертаєтеся додому виснажені. Наступного дня ті самі принци Республіки красуються на телебаченні. На виборах — ті самі обличчя, ті самі партії, ті самі перефарбовані обіцянки. Уряд змінює назву, але ніколи не змінює метод.
Розплющте очі: система саме для цього й створена. Вона дає вам кричати, чекає, поки ви втомитеся, і продовжує далі. Маршувати — означає благати тих, хто має владу, зволити вас вислухати. Вони не слухають. І ніколи не слухатимуть.
Годі просити. Візьміть своє.
Демосціократія — це не ще одна партія і не ще один кандидат. Вона усуває те, що вас душить:
- Кінець політичним партіям. Вони розділяють народ, щоб краще ним керувати.
- Кінець професійним політикам. Представників обирають жеребкуванням у кожному окрузі на два роки. Вони зберігають свою професію і повертаються до неї. Ніхто не живе з влади.
- Влада йде знизу. Від округу до Ради Території, потім до двох Палат — Палати Народу і Палати Корпорацій, які контролюють керівну команду і можуть її відкликати.
- Жодна влада не є постійною. Хто зраджує, того замінюють. Крапка.
Звільнити народ — означає звільнити працю.
Ось головне. Сьогодні ті, хто працює, платять, а ті, хто править, вирішують. Завтра, з демосціократією, ті, хто працює, матимуть половину влади. Палата Корпорацій — це ремісники, селяни, торговці, представники вільних професій, підприємства, медики, вчителі, дослідники. Ті, хто дає життя країні, нарешті вирішують разом із народом, на рівних.
Конституція чітка: свобода — це бути вільним думати, творити, працювати й підприємствувати. Вільна праця, майстерність, підприємницький дух — ось справжнє багатство. Не біржа. Не віртуальні фінанси, яким не буде місця в представництві.
А коли машини й штучний інтелект виконуватимуть важку роботу, звільнений час належатиме людині, а не акціонерам.
У Франції та в кожній країні.
У Парижі, у Мадриді, у Буенос-Айресі, у Сеулі народи виходять на марші, і всюди при владі залишаються ті самі. Демосціократія пристосовується до кожної країни, до її населення та географії, з тими самими принципами.
Збережіть свій гнів. Але перестаньте марнувати його. Вулиця кричить. Демосціократія вирішує.
І завершуйте кожен марш, кожну демонстрацію, співаючи разом Пісню демосціократів на мотив Марсельєзи: «Свобода, Рівність, Хай живе Правда!»
🎵 Слухати Пісню демосціократів · Читати текст
Свобода — Рівність — Правда.
Ніхто не господар, ніхто не слабкий.
Контакт: jacques.rouchaud@me.com
Дякуємо за ваші коментарі
Mercidevoscommentaires