DEMOSCIOCRATIE

Переклад статті французькою мовою Жака Рушо

Нам обіцяли, що інформатика все спростить. Менше паперів, менше черг, менше формальностей. Результат — якраз протилежний. У Франції, як і в більшості країн Європи, кожна адміністрація, кожна каса, кожен банк, кожна страхова компанія створили власне програмне забезпечення, кожен у своєму кутку, ніколи не думаючи про того, хто мусить ним користуватися: про користувача.

Сьогодні роботу виконує пацієнт, клієнт, платник податків. І часто двічі або тричі.

1. Громадянин, перетворений на конторського службовця

Податки, соціальне страхування, додаткове медичне страхування, банк, пенсійна каса, префектура, постачальник енергії: щоразу треба створити обліковий запис, вибрати пароль, заповнити ті самі відомості — ім’я, адресу, дату народження, сімейний стан, доходи — і надіслати ті самі підтвердні документи. Те, що напередодні заявили одній установі, наступного дня доводиться повторювати іншій.

Кожна програма інша, громіздка, часто погано пристосована. Літні люди, ті, хто невпевнено почувається за комп’ютером або не має доброго підключення, залишаються на узбіччі. Інформатика, яка мала служити людям, стала ще однією повинністю.

2. Одна картка — від народження

Тим часом існувало просте рішення, яке політики так і не захотіли по-справжньому продумати до кінця: єдина картка з чипом, на якій основні відомості про громадянина записувалися б один-єдиний раз, від народження, а потім оновлювалися б протягом його життя.

Зміна адреси, народження дитини, шлюб, нова робота: про це заявляють один раз, і кожна уповноважена служба отримує інформацію автоматично. Більше жодних анкет у двох чи трьох примірниках, жодних документів, які треба без кінця надсилати знову. Система працює на громадянина, а не навпаки.

Ці відомості належать громадянинові. Кожна служба повинна мати доступ лише до того, що їй потрібно, і кожен повинен мати змогу знати, хто переглядав його дані. Спрощувати не означає віддавати все: свобода залишається першим правом.

3. Ускладнювати там, де треба спрощувати

Найабсурдніше те, що робиться протилежне тому, що потрібно. Там, де слід було б спростити, ускладнюють: дедалі більше полів для заповнення, клітинок для позначок, екранів один за одним. А там, де слід було б вникати в деталі, серйозно контролювати й робити все як слід, множать непотрібні процедури.

4. Приклад ПДВ: усе централізувати в Парижі

Візьмімо ПДВ. Декларації з усієї країни стікаються до центральних систем Міністерства фінансів у Парижі. Величезні обсяги даних сходяться в одній точці, з гігантськими інфраструктурами — дорогими й ненажерливими щодо енергії.

Було б набагато простіше і набагато екологічніше обробляти ці дані на рівні території, там, де розташовані підприємства, а потім передавати нагору лише результати — на невеликий національний сервер, призначений для контролю з боку Палат і уряду. Менше передавань, менше машин, менше енергії і контроль, ближчий до реальності.

5. Нинішні системи: низка дороговартісних провалів

Ідеться не про враження. Великі ІТ-проєкти французької держави накопичили провали, оплачені платниками податків:

• Louvois, програма нарахування грошового забезпечення військовим: тисячі солдатів місяцями отримували неправильні суми, зайве або взагалі нічого, доки 2013 року від неї не відмовилися, витративши кілька сотень мільйонів євро.
• Opérateur national de paye (Національний оператор нарахування зарплат), покликаний уніфікувати оплату праці всіх державних службовців: закритий 2014 року, теж після сотень мільйонів євро.
• SIRHEN, система управління персоналом Міністерства національної освіти: закрита 2018 року після років затримок і витрат, непорівнянних із результатом.

А те, що працює, працює лише наполовину. Картка Vitale (картка медичного страхування) має чип, але на ньому майже нічого немає: кожна каса веде власну картотеку. Сьогодні спільний ідентифікатор дає змогу входити на кілька державних сайтів, але, опинившись усередині, кожна служба знову просить ваші відомості й документи. До будинків, які й досі не розмовляють між собою, прибудували спільні вхідні двері.

Приватний сектор не кращий. Кожен банк, кожна страхова компанія, кожен постачальник нав’язує свій застосунок, свій пароль, свою двофакторну автентифікацію, свої форми. Громадянин опиняється з десятками облікових записів і годинами виконує безкоштовно роботу, яку ці установи колись робили самі.

6. Панування консалтингових фірм

Чому ми до цього дійшли? Значною мірою тому, що держава доручила проєктування своїх систем великим консалтинговим фірмам, часто американським, які продають дедалі громіздкіші, дедалі централізованіші, дедалі дорожчі архітектури. Що складніша система, то більше консультантів потрібно, щоб вона працювала.

2022 року слідча комісія Сенату виявила, що лише за 2021 рік держава витратила понад мільярд євро на консалтингові послуги. Політики підписують, рахунки накопичуються, а платить двічі користувач: своїми податками і часом, який він втрачає перед екраном.

7. Що пропонує демосціократія

Демосціократія, застосовна в кожній країні, виходить із простого принципу: адміністрація — це інструмент на службі населення, а не організація, призначена забезпечувати власне існування.

• Свідомо легка адміністрація. Кожна структура має відповідати чітко визначеному й необхідному завданню. Дублювання, непотрібні установи й процедури, що перекриваються, мають могти бути скасовані.
• Цифрові технології — щоб полегшувати, а не обтяжувати. Інформатика і штучний інтелект мають автоматизувати адміністративні завдання, перевірки й обмін інформацією, щоб значно скоротити формальності для громадян і підприємств.
• Територія насамперед. Територія — основна одиниця управління. Дані обробляються там, де вони виникають, і лише результати надходять на національний рівень для контролю з боку двох Палат.
• Постійний фінансовий контроль без зайвих обмежень. Інформаційні системи мають давати змогу відстежувати фінансові потоки й знижувати адміністративні витрати, не множачи обов’язків, що лягають на підприємства й громадян.
• Користувачі й професії залучені до рішень. У кожній Раді території половина членів представляє корпорації та види діяльності. Ті, хто користується інструментами, беруть участь у їх розробленні, замість того щоб їх терпіти.
• Відповідальні, які звітують. Система, яка не працює, проєкт, який коштує надто дорого: відповідальний мусить пояснити, і його можна замінити.

Висновок

Інформатика мала звільнити громадянам час. Вона його в них краде. Винна не техніка, а те, як її задумали: далеко від користувачів, надмірно централізованою й довіреною тим, хто зацікавлений зробити її складною.

Єдина картка, дані, введені один раз, обробка на рівні території і невелика національна система контролю: ось якою могла б бути адміністрація на службі народу. У цьому дух демосціократії.

Свобода — Рівність — Істина

Дякуємо за ваші коментарі