Передмова
Упродовж тисячоліть народи шукають найкращий спосіб жити разом.
Цивілізації змінювали одна одну. Королівства, імперії, республіки та демократії кожна приносили прогрес, але й мали свої обмеження. Жодна система не змогла надовго гарантувати свободу, рівність, справедливість, істину та щастя народів.
Сьогодні людство стоїть перед безпрецедентними викликами: глобалізація, науковий розвиток, штучний інтелект, економічні кризи, конфлікти, виснаження ресурсів, втрата довіри до інституцій і дедалі більша віддаленість між громадянами та центрами ухвалення рішень.
Ці виклики вимагають нового осмислення.
Демосціократія — це пропозиція врядування, яка ставить територію, відповідальність, компетентність, постійний контроль над інституціями та участь громадян у центр політичної організації.
Вона не претендує на те, щоб стерти історію. Вона прагне вчитися як на успіхах, так і на помилках систем, що їй передували, аби відкрити новий шлях.
Демосціократія ґрунтується на трьох основоположних принципах:
Свобода.
Тому що жодна людина не може повною мірою реалізувати себе, не будучи вільною думати, творити, працювати та підприємствувати з повагою до прав інших.
Рівність.
Тому що кожен громадянин має однакову гідність перед законом і повинен мати змогу брати участь у житті громади без привілеїв за походженням, статком чи політичною належністю.
Істина.
Тому що жодне стале суспільство не може процвітати, якщо публічні рішення ґрунтуються на брехні, маніпуляції чи дезінформації. Щирий пошук фактів, прозорість і відповідальність є суттєвими умовами справедливого врядування.
Демосціократія вважає, що влада не є власністю. Вона є тимчасовою місією, яку спільнота доручає на службу спільному благу.
Кожен громадянин покликаний упродовж свого життя стати учасником врядування своєї території — не для того, щоб панувати, а щоб сприяти розвитку спільноти.
Прогрес нації вимірюється не лише її матеріальним багатством, а й якістю її освіти, правосуддя, науки, економіки, довкілля, безпеки та повагою, яку виявляють до кожної людини.
Ця праця не подається як остаточна істина.
Вона є запрошенням до роздумів, дискусії та колективного творення політичної організації, здатної відповісти на виклики XXI століття та майбутніх поколінь.
